У Варшаві відбулась виставка картин української художниці Анастасії Мирошникової у межах конференції Warsaw Justise for Ukraine. Захід був присвячений розслідуванню злочинів, які вчинили російські військові на території України, та підтримці потерпілих. Серія картин зображує страшні події, що відбувалися навесні 2022 року у Київській області та під час окупації Херсону - з весни до осені 2022 року. Сотні громадян пережили насилля, зґвалтування та жорстокі тортури у катівнях. Картини Мирошникової не тільки реалістично відображають страшні події, вони достименно передають стан, який відчували жертви під час насилля.
Анастасія розповіла, що підштовхнуло її розпочати роботу на тему насилля на війні:
«Я дізналася жахливу історію жінки, яка пережила зґвалтування від російськх окупатів. Мені важко описати свої почуття в той момент. Я сиділа на підлозі майстерні і мене всю трясло. В той час я працювала над іншою роботою. Але після почутого я дістала чисте полотно і далі... Честно кажучи, я погано пам’ятаю, що було в наступні два-три тижні. Я безперервно малювала. Малювала зґвалтування. Пізніше, я назвала цю роботу «Макове поле».
Посеред картини – дівчина, до якої тягнуться щури і намагаються розірвати її тіло. З цієї роботою сталася дуже цікава історія. Я пропонувала цю картину багатьом виставкам та аукціонам, але її нікуди не брали, мотивуючи тим, що она дуже страшна і може відлякати відвідувачів. Через деякий час все ж таки один аукціон погодився взяти картину. Через два місяці мені подзвонили і повідомили, що я купила дрон для Збройних Сил України. Картину продали, отриманих коштів вистачило на цілий дрон для наших бійців. Його відправили нашим військовим на херсонський напрямок. Від почутого я почала плакати прямо на вулиці, з телефоном в руках. Я шалено зраділа!» - згадує Мирошникова.
З початку повномасштабної військової агресії РФ прокурори зафіксували 257 фактів сексуального насилля під час конфлікту (СНПК). Наймолодшій постраждалій було 4 роки, найстаршій 86, зафіксовано випадки групового зґвалтування, катування статевих органів струмом. Зважаючи на скоєні окупантами злочини, хуложниця довго думала чи починати взагалі малювати цю тему, бо від митця потрібно відчути та пережити емоції постраждалих. За словами Анастасії це було складно, але ситуація вимагає розголосу у тому числі завдяки мистецтву:
"Ця тема знщувала мене зсередни. Але в моєму житті сталося ще 2 впадки, окрім покупки дрона, які я розцінюю, як знак долі: в цивільному житті до моєї найближчої подруги, яка виїхала за кордон, домагаються прямо на вулиці; мій чоловік врятував дівчинку, яку хотіли зґвалтувати.
І я зрозуміла, що говорити про це зараз просто необхідно. Тому я розповідаю про потерпілих від зґалтування через свою творчість. Мої роботи мають на меті донести до публіки жахливу правду. В той момент я остаточно вирішила почати працювати над серією картин на тему зґвалтування".
Унікальністю виставки є те, що всі сюжети картин Анастасії мають реальні прототипи в житті. Організатори виставки доповнили картини свідченнями потерпілих з матеріалів кримінальних справ. Кожна ілюстрація – це чиясь реальна історія життя:
"Я декілька днів поспіль читала анонімні розповіді потерпілих, які пережили сексуальне насилля, тортури, знущання, що влаштовували російські військові над цивільними: звичайними жінками, чоловіками і навіть маленькими дітьми. Я наче сама пережила це пекло: відчула біль, відчай та паралізуючий страх, який відчували люди в кацапських катівнях. Мені вдалося експресивно передати цей стан в своїх картинах" - наголошує Анастасія.
На виставці була присутня потерпіла, що пережила зґвалтування у Київській області під час окупації 2022 року. Дівчина отримала допомогу від проєкту Assisto Фонду сім'ї Андреєвих та тепер працює кейс-менеджером в тому ж фонді: "Вона підійшла до моєї картини "Смерть всередині", - згадує Мирошникова. "Ми ніколи не зустрічалися у реальному житті. І тут дівчина дивиться мені в очі, посміхається і говорить, що внизу під картиною її покази, її історія. Гадаю, ми обидві були вражені тим, що не дивлячись на те, що я ніколи не бачила її в реальному житті - достовірно відобразила її образ: фігура, волосся, риси обличчя, навіть форма тендітних рук..." - дивується Анастасія.
Художниця говорить, що досягла мети, заради якої була зроблена колосальна робота:
"Відвідувачі заклякали на місці, декілька хвилин не відводили погляд від картин, а інші – відверталися. Мабуть, для них це було надто страшно.
Тож, я впевнена, що мені вдалося передати справжні емоції. Саме під час виставки з їх реакції, я переконалася, що проєкт дійсно сильний і дуже потрібний".
Анастасія розповіла, що підштовхнуло її розпочати роботу на тему насилля на війні:
«Я дізналася жахливу історію жінки, яка пережила зґвалтування від російськх окупатів. Мені важко описати свої почуття в той момент. Я сиділа на підлозі майстерні і мене всю трясло. В той час я працювала над іншою роботою. Але після почутого я дістала чисте полотно і далі... Честно кажучи, я погано пам’ятаю, що було в наступні два-три тижні. Я безперервно малювала. Малювала зґвалтування. Пізніше, я назвала цю роботу «Макове поле».
Посеред картини – дівчина, до якої тягнуться щури і намагаються розірвати її тіло. З цієї роботою сталася дуже цікава історія. Я пропонувала цю картину багатьом виставкам та аукціонам, але її нікуди не брали, мотивуючи тим, що она дуже страшна і може відлякати відвідувачів. Через деякий час все ж таки один аукціон погодився взяти картину. Через два місяці мені подзвонили і повідомили, що я купила дрон для Збройних Сил України. Картину продали, отриманих коштів вистачило на цілий дрон для наших бійців. Його відправили нашим військовим на херсонський напрямок. Від почутого я почала плакати прямо на вулиці, з телефоном в руках. Я шалено зраділа!» - згадує Мирошникова.
З початку повномасштабної військової агресії РФ прокурори зафіксували 257 фактів сексуального насилля під час конфлікту (СНПК). Наймолодшій постраждалій було 4 роки, найстаршій 86, зафіксовано випадки групового зґвалтування, катування статевих органів струмом. Зважаючи на скоєні окупантами злочини, хуложниця довго думала чи починати взагалі малювати цю тему, бо від митця потрібно відчути та пережити емоції постраждалих. За словами Анастасії це було складно, але ситуація вимагає розголосу у тому числі завдяки мистецтву:
"Ця тема знщувала мене зсередни. Але в моєму житті сталося ще 2 впадки, окрім покупки дрона, які я розцінюю, як знак долі: в цивільному житті до моєї найближчої подруги, яка виїхала за кордон, домагаються прямо на вулиці; мій чоловік врятував дівчинку, яку хотіли зґвалтувати.
І я зрозуміла, що говорити про це зараз просто необхідно. Тому я розповідаю про потерпілих від зґалтування через свою творчість. Мої роботи мають на меті донести до публіки жахливу правду. В той момент я остаточно вирішила почати працювати над серією картин на тему зґвалтування".
Унікальністю виставки є те, що всі сюжети картин Анастасії мають реальні прототипи в житті. Організатори виставки доповнили картини свідченнями потерпілих з матеріалів кримінальних справ. Кожна ілюстрація – це чиясь реальна історія життя:
"Я декілька днів поспіль читала анонімні розповіді потерпілих, які пережили сексуальне насилля, тортури, знущання, що влаштовували російські військові над цивільними: звичайними жінками, чоловіками і навіть маленькими дітьми. Я наче сама пережила це пекло: відчула біль, відчай та паралізуючий страх, який відчували люди в кацапських катівнях. Мені вдалося експресивно передати цей стан в своїх картинах" - наголошує Анастасія.
На виставці була присутня потерпіла, що пережила зґвалтування у Київській області під час окупації 2022 року. Дівчина отримала допомогу від проєкту Assisto Фонду сім'ї Андреєвих та тепер працює кейс-менеджером в тому ж фонді: "Вона підійшла до моєї картини "Смерть всередині", - згадує Мирошникова. "Ми ніколи не зустрічалися у реальному житті. І тут дівчина дивиться мені в очі, посміхається і говорить, що внизу під картиною її покази, її історія. Гадаю, ми обидві були вражені тим, що не дивлячись на те, що я ніколи не бачила її в реальному житті - достовірно відобразила її образ: фігура, волосся, риси обличчя, навіть форма тендітних рук..." - дивується Анастасія.
Художниця говорить, що досягла мети, заради якої була зроблена колосальна робота:
"Відвідувачі заклякали на місці, декілька хвилин не відводили погляд від картин, а інші – відверталися. Мабуть, для них це було надто страшно.
Тож, я впевнена, що мені вдалося передати справжні емоції. Саме під час виставки з їх реакції, я переконалася, що проєкт дійсно сильний і дуже потрібний".
